Світ та Україна

Монетизація пільг на проїзд: Що чекає українців

Чи потрібні взагалі пільги? Дискусійне питання. Якщо з економічної точки зору, то будь-які пільги – це гроші з кишені платників податків і додаткове навантаження на бюджет. Однак, беручи до уваги мізерні пенсії і не вражаючі зарплати українців, як-то не до ринкових законів.

Тому тут, перш за все, потрібно враховувати українські реалії та шукати найбільш оптимальний варіант. Метафорично висловлюючись – “золоту середину”. Яка вона? Спробуємо розібратися.

Наша реальність

На сьогодні в Україні 40 категорій громадян, які отримують пільги.

На думку експертів, для фінансування всіх пільг, передбачених чинним законодавством, щорічно необхідно від 180 до 500 млрд грн.

Незважаючи на таку кількість пільговиків і обмеженість бюджетного фінансування, вкрай важливим є питання обліку наданих пільг. Адже саме його відсутність часто призводить до серйозних фінансових суперечностей між організаціями, які надають послуги з перевезення, і державою. Звідси – низка спекуляцій на “пільгової” темі.

Так, за оцінками перевізників, в 2017 році місцеві органи влади недофінансували витрати, пов’язані з безкоштовним перевезенням пасажирів, загальною сумою близько 1,0 млрд грн. Такий стан речей оптимізму не додає і тільки посилює соціальну напругу. Побутові сутички, які ми спостерігаємо мало не кожен день в маршрутках, – невеликий пазл масштабної проблеми.

Що пропонує уряд

Постановою від 14 березня 2018 року № 197 “Деякі питання надання пільг у грошовій формі з оплати проїзду всіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах” уряд затвердив Порядок надання пільг у грошовій формі з оплати проїзду всіма видами транспорту загального користування на міських , приміських і міжміських маршрутах.

Зокрема, Порядок 197 передбачає надання взамін пільг грошової компенсації, розмір якої щорічно буде визначатися обласними та Київською міською державними адміністраціями.

Новини по темі

Простими словами – ось вам гроші в руки і оплачуйте собі проїзд. При цьому для забезпечення підтримки осіб з інвалідністю передбачається виплачувати компенсацію особам з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю в подвійному розмірі.

Для осіб з інвалідністю I, II групи і дітей з інвалідністю, які навчаються в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах або проходять реабілітацію, розмір щомісячної готівкової виплати додатково збільшується вдвічі.

Також Порядок 197 передбачає, що в разі неприйняття органом місцевого самоврядування рішення про надання пільг у грошовій формі (монетизації) пільги продовжують надаватися в безготівковій формі. Тобто рішення приймається на розсуд органу місцевого самоврядування.

Наслідки монетизації пільг

Варто зазначити, що відповідно до Порядку 197 розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласними, Київською міською держадміністраціями та визначається шляхом множення середньої вартості проїзду в міському комунальному транспорті в області (м Києві) на 30 поїздок.

За оцінками експертів, в результаті монетизації пільг з оплати проїзду кожен громадянин (відповідної пільгової категорії) буде отримувати щомісячні грошові виплати в розмірі близько 120-150 грн, а особи з інвалідністю – від 240 до 300 грн.

Однак такий підхід може викликати величезне суспільне неприйняття і невдоволення. Зокрема, серед пенсіонерів.

Грошова компенсація буде розподілятися в незначних розмірах незалежно від фактичної потреби в користуванні громадським транспортом.

Така “зрівнялівка” може підтримуватися тільки тими пільговиками, у яких практично не буде потреби в користуванні громадським транспортом.

Решта ж особи, які активно пересуваються по місту, стануть заручниками ситуації. Мовляв, не вистачає грошей, так плати з власної кишені або ж просто не користуйся транспортом. Адже грошова компенсація буде забезпечувати покриття лише від 30 до 50% від загальної вартості проїзду.

Для прикладу, візьмемо ситуацію з чорнобильцями. Вони як ніхто знають, що таке монетизація пільг. Зокрема, про виплату коштів на харчування. Держава встановила один раз суму (близько 300 грн) компенсації і вже більше десяти років істотно не піднімало, незважаючи на те, що у нас гривня знецінилася в кілька разів.

Зараз компенсація на харчування – 401 грн. При цьому, згідно з постановою уряду № 258 від 21 травня 1992 роки ( “Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”), компенсація повинна відповідати ринковим цінам. За підрахунками фахівців на сьогодні вона повинна складати мінімум 1500 грн. Тобто відповідну постанову українська влада прийняла, але не виконує своє ж рішення. Тому немає впевненості, що подібна ситуація не повториться з монетизацією пільг на проїзд.

Новини по темі

Особливо “цікаво” буде жителям сільської місцевості. Ось уявіть, що людині треба дістатися до обласного центру, який знаходиться в 80-100 км від села, де і проживає. З огляду на нинішні ціни, компенсації від уряду вистачить з горем навпіл на одну поїздку.

Наприклад, пенсіонер повинен заплатити за автобусний квиток від Лубен до Полтави 130-150 грн. В обидві сторони – приблизно 260-300 грн. Плюс витрати по пересуванню по місту на маршрутці (5 грн) або тролейбусі (3 грн). Тобто частіше, ніж один раз, людина не зможе на пільгових умовах доїхати до пункту призначення. А що робити тим, хто в лікарню, суд повинен мало не щотижня навідуватися? Від тих же Лубен до столиці – 180 грн. Це вже 360 грн. А в місті ще треба гроші на метро (5 грн), тролейбус (4 грн), маршрутку (6 грн).

Як не крути, запропонованої компенсації не вистачить для тих, кому дійсно необхідно частіше, ніж раз на місяць, кудись виїжджати.

Ще один приклад геніальних ідей монетизації пільг – досвід тієї ж Полтавської області. Там уже два роки діє пілотний проект, згідно з яким учасники бойових дій та інваліди війни купують за свої кошти в касах за пільговими посвідченнями необхідний їм квиток на автобус. Потім цей іменний квиток здають у відділення соцзахисту, і лише через два тижні їм повертають кошти. Де логіка, поясніть? Виходить, людина повинна заплатити двічі: спочатку – за сам квиток, а потім ще й доїхати до райцентру (за свої ж гроші), щоб держава виплатила компенсацію.

Ось ще цікавий приклад із серії “монетизація пільг по-українськи”. Чорнобильцям дозволено аж один раз на рік за рахунок держави отримати пільговий квиток від “Укрзалізниці” – доїхати поїздом на лікування, оздоровлення. Хочете лікуватися частіше – платите зі своєї кишені.

Соціальний захист, скажете? Швидше, соціальне знущання.

альтернатива

Підхід щодо механізму монетизації пільг з оплати проїзду, який пропонує уряд, не вирішує проблеми з пільговим проїздом. Це, по суті, викидання бюджетних грошей на вітер.

Логічно в такій ситуації не поспішати з всілякими постановами і нововведеннями. Переконаний, що першим етапом монетизації пільг з оплати проїзду має бути забезпечення обліку наданих пільг (фіксація самого факту користування пільгою). Це складний процес. Але його необхідно пройти. Це може бути як устаткування громадського транспорту спеціальними пристроями, які будуть фіксувати кількість поїздок пільгових категорій громадян, так і продаж спеціальних (пільгових) разових проїзних квитків (як це реалізувала “Укрзалізниця”).

Вже наступним етапом може вводитися, власне, сама монетизація пільг з оплати проїзду, по якій буде компенсуватися вартість поїздок, якими фактично скористалися громадяни пільгових категорій (або безпосередньо громадянам або перевізникам).

Сам такий підхід може бути справедливим і не спотворювати суть соціальної пільги з оплати вартості проїзду.

Володимир Пилипенко

 

Related Articles

Back to top button
Close
Close